Мій ріст в кар’єрній драбині до журналістики

Розповідь про професійний шлях
Все почалось з рандомної заявки в процесі вступу до університету. Ну, до того ж тато журналіст. Тим не менше. Подала по приколу на журналістику в УжНУ. Звідси першими подзвонили, типу ось ви попали і зараховані до нас. В принципі так і почалось моє навчання і шлях в медіасферу.
Професійні навички
Освіта та досвід
2021 – 2025 рр.
Вступила до Ужгородського національного університету на спеціальність “Журналістика”. Успішно закінчила ОС “Бакалавр” в червні 20256 року.
Як таких важливих проєктів поки не було, однак можна відмітити доволі високу активність у виконанні практичних завдань протягом всіх років навчання.
Цінності та підхід до роботи
- Прозорість і довіра. Кожен клієнт знає, як будується робота: від ідеї — до готового матеріалу. Я завжди відкрито обговорюю умови, дедлайни і зворотній зв’язок.
- Етичність і перевірка фактів. Журналістика — це не просто текст, а відповідальність. Я дотримуюсь етичних стандартів і завжди перевіряю інформацію з кількох джерел.
- Глибина і контекст. Моє завдання — не тільки подати факти, а й пояснити, що за ними стоїть. Я вникаю у тему глибоко, працюю з експертами і свідками подій.
- Брифінг. Спочатку — діалог. Я уважно слухаю побажання клієнта, вивчаю тематику, уточнюю формат і цільову аудиторію.
- Дослідження. Проводжу ретельну підготовку: читаю джерела, збираю факти, шукаю героїв історії, ставлю правильні запитання.
- Чорновий варіант. Надсилаю попередній текст — клієнт має можливість внести коментарі чи побажання.
- Редагування і фінальний текст. Гарантую, що результат буде вчасно і відповідатиме якості, яку я ставлю собі за стандарт.
Чому саме я?
Особисті інтереси

Захоплююсь багато чим. В тому числі, вивчення мов, читання книг, перегляд аніме, прогулянки цікавими місцями, астрологія, програмування. Я люблю слухати історії людей — не тільки для роботи, а й для душі. Також у вільний час можу розкривати свої кулінарні таланти.
За межами редакційних завдань я — звичайна людина з купою захоплень. Люблю неспішні ранки з чаєм й запахом книжок, старі українські пісні й атмосферу нічних поїздів. Моє серце радіє, коли вдається зловити кадр на плівку, почути справжнє “ґ” у гірському селі.
Я захоплююся історією повсякдення, збираю дрібні історії, як інші — листівки. А ще — дуже серйозно ставлюся до борщу. У ньому, як і в журналістиці, усе має значення: і якість інгредієнтів, і час, і чесність.