“Голос могутнього курорту” (Модуль)

– Привіт?… Тут хтось є? О, ти! Так, ти! Слава Богу, друже, ходи-но сюди. Давай знайомитись, бо я відчуваю гостру потребу у нових знайомствах. Я почну! Мене звати Трускавець, а тебе? Маєш чудове ім’я! Якщо не проти, розкажу про себе? Не дивись, що на вигляд старий, адже судять людей не по обкладинці. Історики вважають, що офіційно народився я 1827 року, але насправді почуваюсь на всі 18! Цікаво те, що писали про мене насправді ще в далекому-далекому 1425. Багато хто чує моє ім’я і думає, що це пов’язано з полуницею (пол. – truskawka). Певно у тебе виникли такі ж думки. Ні, ні! Я не засмучуюсь, але і сказати нічого не можу. Ті ж розумні люди, що мене досліджують, досі сваряться щодо назви. Звичайно, вдалося виокремити ще 3 популярні версії, але ні одну з них (включно з версією про полуницю – прим. автора) не можна назвати ні хибною, ні правильною. Гадаю, якщо говорити про діяльність то все ж таки назву себе лікарем.

ЛІКУВАЛЬНІ ДЖЕРЕЛА

Сучасна медицина, звичайно, дуже багата на різноманітні технології, але моя гордість – лікувальні джерела. Вони, як асистенти, допомагають створювати усмішки на обличчях тих, хто вірить. Вірить у те, що зможе вилікуватись і прагне до цього. Здебільшого це все ж дівчата, але є і хлопці. Хочу познайомити тебе з усіма ними: “Нафтуся”, “Марія”, “Софія”, “Броніслава”, “Емма”, “Барбара”, “Анна”, “Катерина” та “Юзя”. З хлопців – “Фердинанд”, “Еммануїл” і “Едвард”. Хоч здебільшого мої води відомі своїми лікувальними властивостями, але особливо про “Юзю” є безліч легенд. До речі, ось тобі невелика візуалізаці про те, з чого складається “зірка” міста – “Нафтуся”

ЛЕГЕНДА ПРО ЮЗЮ

Найпоширеніша з них це про закохану пару з Карпат. Одного разу хлопець побачив у лісі прекрасну німфу, але біг за нею, знепритомнів та прокинувся від сліз німфи. Саме її сльози спочатку повернули до життя його. Потім дружина хлопця про те дізналась, вбила коханого. Тоді німфа не захотіла жити без хлопця і віддала життя його дружині, щоб бути поряд з ним. На ранок після смерті на місці пари були два джерела з кришталево чистою водою. Та цілюща вода вже багато років не лише втамовує спрагу. Люди приходять сюди вмиватись, бо вірять, що це повертає шкірі красу та молодість.

КОСТЕЛ ВНЕБОВЗЯТТЯ ПРЕСВЯТОЇ ДІВИ МАРІЇ

Крім води, з багатств маю багато різноманітних архітектурних пам’яток. Наприклад, костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії. Зведений, спочатку як капличка, ще в 19 столітті за проектом польського архітектора Адольфа Куна. Спочатку капличка, тому що вірян римо-католицького спрямування було всього 50. Але вже у 1912-1913 рр. о.Ян Шалайка потурбувався і таким чином з різними добудовами маленька капличка виросла до розмірів костелу. Кількість вірян зростала і тому костел вміщав вже до 300 осіб. Цікаво, що охрестили храм лише в 1914 році, а тому до того він не мав власного настоятеля і проводити Служби Божі приїжджав отець із Дрогобича. Цікаво те, що в часи Радянського Союзу храм закрили і віддали під склад мін. добрив місцевому колгоспу. Окрім того, що приміщення повністю переробили, вандали викрали звідти безліч інших культурних пам’яток. З них – позолочені фігури, вітражі, полотна іноземних митців тощо. Через деякий час трапилась страшна пожежа, приміщення згоріло, тому колишній костел почали перебудовувати і зробили там планетарій. І лише більш ніж через півстоліття споруда нарешті знову стала тим, чим була і вернулась парафіянам. До 2002 року проводилась реставрація приміщення і тоді ж воно було повторно освячене.
Та якщо самому про себе говорити це одне. Інше – слухати, яким тебе пам’ятають інші. Наприклад, Володимир Ключак, журналіст, головний спеціаліст відділу інформаційної політики та зв`язків з громадськістю Трускавецької міської ради, розповідає так: “Вперше до Трускавця я потрапив малим хлопцем, у віці десь близько шести років. Центр курорту був наповнений зеленню. Високі дерева та різноманітні кущі створювали ні з чим не порівнюваний затишок. Це доповнювало неквапливу атмосферу курорту. Наразі цей темп життя залишився, а от зелені в центрі значно поменшало. Стало більше бетону, багатоповерхівок і появилася бруківка, якої раніше не було. Також зменшилася кількість дерев`яних вілл у закопянському стилі. Одні з них зникли під впливом часу, інші стали жертвами забудовників тощо. Що ж стосується околиць – так званих житлових мікрорайонів – тут помітний явний прогрес. За часів СРСР це були сірі безликі однотипні багатоповерхівки. Магазини були напівпорожні, багато товарів були в дефіциті, повсюди черги. Зараз ці райони міста радують різноманітними кольорами та їхніми комбінаціями. Наприклад, «Будова Медова» споруджена в формі бджілки, «Зелений двір» та «Кленовий двір» теж мають відповідне оформлення. Яскраво мандариновою обгорткою вабить покупців супермаркет «Мандарин», який розмістився на вулиці колишнього ресторану «Червона Рута», а замість старої автостоянки виріс новомодний ТЦ «Вектор». За короткий час молодь обрала ці місця улюбленими для зустрічей. Будівлі продовжують будуватися, місто змінюється на очах, і це є свідченням розвитку. Хоча важко спрогнозувати яким буде кінцевий результат цих змін. За цей час багато що змінилося у Трускавці. Замість однієї церкви появилося багато храмів різних конфесій. Замість кількох дешевих їдалень – безліч кафе та ресторанів на різний смак. Замість великих плиток на хідниках-тротуарах – бруківка. Набагато більше автомобілів, набагато менше вільного простору. Ділянки, де діти їздили на санках чи грали в хованки, забудовані, тепер там будинки без двору, а машини стоять на вулицях, бо немає парковок. Напевно, незмінним залишився лише курортний парк зі своїми старими екзотичними деревами, голубами, білочками та теренкурами – стежками здоров`я. І ще чисте повітря завдяки тому, що місто з трьох сторін оточують ліси – зелені легені курорту.”

ВІЙНА ТА ЗМІНИ ТИХОГО МІСТА З ПРИХОДОМ РУСЬКОГО МІРА

За життя у мене було чимало мешканців, але ще більше туристів. В 1980-х роках сюди приїздили на оздоровлення представники всіх 15 союзних республік. Тож азійські жінки в халатах чи чоловіки в тюбетейках були звичайним явищем, і їх було дуже багато. Справжнім квестом для місцевих стало спробувати відрізнити казаха від киргиза, а таджика від туркмена чи узбека. Цікаво, що люди не поміщалися в тодішні санаторії і заповнювали собою весь життєвий простір, винаймаючи у приватних помешканнях не лише квартири, а й часто кухні. А були випадки, що просили поселити в літню кухню чи якусь іншу прибудову. Вони навчили місцевих готувати смачні страви азійської кухні, котрі для мене стали немов рідні. Загалом, це було спокійне мирне життя. Але в лютому 2022 все кардинально змінилось, адже в мій дім прийшла війна. В мою Україну. Звичайно, я не постраждав, як мої друзі зі Сходу. Але з радістю прийняв їх жителів, тому що розумів – ці люди втратили дім, втратили геть все. Оскільки я все ж таки лікар, то маю чимало санаторіїв. Це і дитячі, і дорослі. На жаль, через певні обставини ряд із них закрили, але через війну змушені були відкрити, щоб десь поселити людей. Це був один з найкращих часів за весь період закритих сірих будівель. Двори знову заповнились дитячим сміхом (чи то плачем), з’явилось багато нових людей, в музеях, на вулицях місцеві активно допомагали новоприбулим всім чим могли тощо. Звичайно, стало і більше російської мови, але ж якою радістю були, коли всі ці люди почали спілкуватися солов’їною. Через це, правда, поменшала кількість туристів, але це не так важливо. Головне, що крім тих, хто повертався додому, залишились ті, для кого домом став я.

Варто сказати, що з новоприбулих також є багато цікавих особистостей і їх бачення мене кардинально відрізняється від місцевих. Наприклад, Ганна Гонтарук. Сама жінка родом з Запоріжжя. Цікаво те, що окрім проведення аромадіагностики, Ганна є представницею благодійного фонду “Серце до серця” безпосередньо у Запоріжжі. Хоча живе в Трускавці не дуже довго, але при тому активно займається волонтерством. В списку добрих справ є також ведення сторінки в Інстаграм. Там Ганна не лише ділиться різними корисними порадами для тих, хто залишився в рідному Запоріжжі, але й багато пише про мене. Сама жінка ділиться: “В Трускавці я живу більше 2 місяців, тож мої висновки за цей час не дуже великі. Можу відмітити, що місцеві називають Трускавець “місто-свято”. Але так чи інакше, він має свої переваги і відповідно недоліки. Великим відкриттям було те, що центр міста – це Бювет, бо мінеральна вода дуже цінний ресурс. Саме завдяки їй це місто стало знаменитим. Перлина мінеральних вод – це Нафтуся, але є і інші цілющі джерела. Незважаючи на це вода у водопроводі у Трускавці жахлива, напроти вагу мінеральній. Тож, важливо брати воду з автоматів, які є в великих супермаркетів. Також здивувало, що у місті є великі супермаркети, такі як Сільпо та АТБ. І взагалі, магазинів достатньо, як для міста на 30 тисяч осіб. Є навіть брендові магазини.”

До речі, ти знав, що одна з найвідоміших новинних програм зафіксувала момент, коли люди почали масово приїжджати до мене? Ні? Тоді обов’язково глянь, це дозволить більше дізнатися про все вищеописане мною. Та, можливо, навіть більше. Тисни на лінк і приємного перегляду!
Кажуть, потрібно вміти здорово критично себе оцінювати. Тому скажу тобі як є. Як на мене, звичайно дуже добре, що будуються нові будинки, санаторії, створюються робочі місця ітд, але… АЛЕ. Я все ж таки лікар. Оздоровчий бальнеологічний курорт, як написано на стеллі при в’їзді з міста-побратима Дрогобича. Тому щоразу, коли відчуваю, що планують будівництво чогось нового, розумію одне – мене позбавлять чергових зелених насаджень. Так, у мене є озеро (і не одне), джерела. Це нормально, коли навіть про це не дбають? Головна мета приїжджих – оздоровитися. Хіба це можливо, коли готелів і багатоповерхівок більше ніж природних ресурсів?! Ох… пробач… Щось я теє.. трохи загнався. Просто хотів сказати, що всьому потрібно знати міру. А так, ласкаво просимо в гості. Підлікуєшся, відпочинеш, ще й омолодишся)

Дякую за перегляд! Насамкінець прошу заповнити форму нижче і відповісти на запитання нижче

  • Що вас найбільше зацікавило у матеріалі?
  • Чи дізналися ви щось нове з цього лонгріду?
  • Чи змінив цей матеріал вашу думку з певного питання?
  • Як ви оцінюєте глибину аналізу у тексті?
  • Хотіли б ви прочитати більше на цю тему?
  • Ваші коментарі або побажання автору

Залишити відповідь