От уже зовсім скоро Різдво та Новий 2025 рік. Та крім цього в університеті ще одне свято – день народження газети “Погляд”. 26 років. Це понад 300 випусків. Сотні публікацій та подій. Тисячі пережитих моментів разом з читачами та всіма причетними до її створення. Ліна Костенко пише: “І кожен фініш – це по суті старт”. Так і газета. Щороку фінішує і розпочинає з нового старту, з новими цифрами. Але 26 це також не просто дата. Це символ розвитку, змін і витривалості. За цей час видання стало не просто платформою для творчості студентів та викладачів. Більше. Воно об’єднує людей в одну велику університетську сім’ю. Кожен випуск – це новий ПОГЛЯД на світ. Саме в цьому, можливо, і полягає її сила – у здатності щоразу бачити звичне по-новому. Для студентів вона стає першим досвідом у журналістиці, для викладачів – майданчиком для професійного діалогу, а для читачів – місцем відради та розслаблення.
Газета це не просто шматок паперу чи вкладка в браузері. Це не лише репортажі, есе, статті, памфлети тощо. В першу чергу це люди. Редакційна кімната, обговорення тем, суперечки про те, який заголовок буде яскравішим. Усе це – частина невидимої роботи, яку бачать і розуміють лише обрані. Кожен, хто приходить сюди, розуміє, що буде почутим. Особливо велика радість це для студентів-першокурсників. Адже на початку шляху може здатися – “Та ну, не приймуть. Виходить хтозна-що”. А потім вони бачать своє ім’я під текстом і розуміють – їх ідеї почуті, а думки прочитані. І це відчуття цінності себе як автора залишається з ними на все життя. Саме завдяки «Погляду» багато хто з майбутніх журналістів усвідомлює, що слово — це не просто текст. Це інструмент змін. Це зброя, яка несе в маси правду, породжуючи справедливість.
Як уже зазначалось раніше, на сторінках часопису було відображено сотні і тисячі подій. І хоч університетське життя може здаватися нудним та монотонним, але газета показує всю його красу та багатогранність. Змагання, поїздки, програм обміну студентами та багато інших активностей. Для старших курсів та випускників це можливість переглянути перші роботи та пустити сльозу ностальгії. Сторінки “Погляду” це історія. У цих історичних текстах зафіксовані всі великі відкриття та маленькі перемоги кожного, хто наважився вийти з так званої зони комфорту.
Сьогодні, коли країна перебуває в воєнному стані, сторінки газети наповнюються все новими та новими історіями про волонтерську діяльність університету та його “мешканців”. Також це згадка про всіх тих, хто захищає країну від агресора і всіх тих, хто захищав, та навіки залишиться в пам’яті кожного. Адже, як зазначав історик Іван Євсєєв: “Людина живе доти, доки про неї пам’ятають”. Так і ми не забудемо, якою ціною дається студентське життя у незалежній Україні.
26 – не так вже й багато. Принаймні, так здається, коли дивишся на цю цифру. Але просто задумайся, читачу, скільки всього трапилось протягом цих років. І скільки всього буде. А що, власне, буде? Чи буде“Погляд” через 10 років в такому вигляді, як зараз? Ніхто не знає. Але відомо точно, що він не припинить свого існування. В будь-якому випадку його сутність не в форматі, а в його цінностях.
Головна цінність “Погляду” — це можливість для кожного студента бути почутим. І поки буде студент, який хоче говорити, газета буде жити. Адже у кожного покоління студентів — свій ПОГЛЯД на світ. І він має право бути надрукованим.
Від себе хочу побажати лише нових звершень та досягнень. Пишучи цей текст, згадую, як прийшла вперше сюди на практику будучи студенткою 1-го курсу. А зараз – півроку – і вже захищати дипломну. За цей час було чимало веселого і сумного. Я не знаю, куди мене заведе життя. Чи буду працювати по спеціальності? Теж не знаю. Надіюсь, що так. Можливо, дещо з університету швидко забудеться. Але з впевненістю можу сказати, що щоразу приїжджаючи додому, бачитиму на поличці серед цінних речей випуски “Погляду” з моїми роботами.
