Рік. Новий рік. Одне слово три букви. Раніше, в мирний час, таке довгоочікуване радісне свято. Зараз здебільшого сум і тривога. в 2020 – пандемія Covid-19, починаючи з 2022 – повномасштабне вторгнення. Про свято Нового року нагадує багато всього. Святкова ялинка, сніг, новорічний стіл, шампанське, мандаринки та багато іншого. Проте, в Україні, на жаль, уже багато років снігу немає, та і новорічного настрою у багатьох теж. Лютий 2022 кардинально розділив життя кожного на “До” і “Після”. От ще в січні радісно бажали миру і здоров’я, а вже через місяць багато хто залишився без дому. Багато хто виїхав за кордон, дехто переїхав в більш спокійні місця. Не винятком став і УжНУ. З самого початку вторгнення університет допомагав з поселенням тисячі ВПО. Для багатьох в свою чергу Ужгород став новим домом. Також серед них було чимало абітурієнтів, які поповнили ряди університетських аудиторій, поступивши в університет сюди.
З нагоди Нового 2025 року було створене голосування про те, де ж все-таки студенти зустрічають свято, які страви присутні на столі та чи присутні в них якісь новорічні традиції. Згідно з результатами, 85% студентів проводять час вдома, з них 70% в сімейному колі, 25% з друзями та 5% на самоту. Ще 15% відповіли, що в гостях. На новорічному столі присутні ж канапки з ікрою, фрукти, торт, алкоголь, ексклюзивні страви типу лазаньї чи тушкованої картоплі, а також…. салати. Основний атрибут Нового року – започаткований ще в Радянському союзі – Олів’є. Практично половина з тих, хто голосував, відповіли, що воно обов’язково повинно бути на святковому столі.
Якщо дізнатися історію, можна побачити, що не таке вже воно і дешеве. Адже недарма салат був винайдений справжнім кухарем і продавався в ресторані. Тоді до складу входили дорогі делікатеси – рябчики, чорна ікра, ракові шийки. Проте, коли він дійшов до простого народу, через дефіцит багато продуктів прийшлось замінити дешевими аналогами, що кардинально змінило його смак та якість. Зараз цей салат знають далеко за межами пострадянського простору. У Європі його називають «Російським салатом», у Латинській Америці – «Ensalada rusa». Однак рецепт змінюється залежно від країни: наприклад, у західних варіантах часто додають оливки, а в Азії можуть використовувати гострі соуси.
Загалом, сама ідея про те, що Олів’є є «російським салатом», викликає неоднозначні почуття, особливо в сучасному контексті, де культурна ідентичність і традиції набувають нового значення. Олів’є ж давно став частиною спільної пострадянської культури, і багато хто в Україні та інших країнах сприймає його як власну традицію. Втім, сьогодні, коли спостерігається переосмислення багатьох символів, багато хто все ж відмовляється від традиційного святкового столу, шукаючи аналоги та започатковуючи власні традиції.
Проте, чи слід відмовлятися від цього через його потенційно суперечливе коріння? Це питання складне. І у кожного своя відповідь на нього. Адже для багатьох – це не просто страва, а символ свята, затишку та спільності, зрештою “ностальгія” за дитинством”. Відмова від нього може виглядати як спосіб дистанціюватися від російської культури, або ж небажання замінювати “чуже” чимось “своїм”. Але ж Україна має стільки власних автентичних рецептів. Наприклад, досить цікавий салат “Панський”. Це традиційна українська страва. Він увібрав у себе поєднання простих, але ситних інгредієнтів, які завжди були доступні на столі українців. Рецепт досить простий: м’ясо, яйця, огірки, сир та зелень. Чому ж така назва? Тому що часто подають у красивих глибоких тарілках або порційно – в келихах чи креманках. Це підкреслює його святковий характер. Для декору можна використати гілочку кропу чи петрушки, а також половинку перепелиного яйця. Також це свого роду символізм. Так званий натяк на ситність, достаток, вишуканість, як асоціація з щедрими застіллями українців. І це лише один приклад аналогу, а їх є безліч.
Зрештою, важливо пам’ятати, що будь-яка традиція – це насамперед те, що створюється в родині чи компанії друзів. Якщо Олів’є викликає у вас приємні спогади та асоціюється зі святом, то зрештою він має право залишатися частиною новорічного столу. І навпаки, якщо виникає бажання змін, це природний процес розвитку культури та особистих уподобань. Проте не варто забувати і про власні гастрономічні надбання.