От уже рік, як УГКЦ та УПЦ прийняли рішення перейти на святкування свят за новоюліанським календарем.
Не винятком стало і свято Святого Миколая, якого особливо чекають діти. До цього прийнятою датою було 19 грудня, проте зараз вона змістилась на два тижні назад. А саме – 6 грудня.
Малеча пише листи, активно очікуючи ранку, щоб знайти під подушкою бажане. Але, на жаль, багато дітей проживає в дитячих будинках і з тих чи інших причин не мають можливості отримати те, чого хочуть. Саме тому уже котрий рік Студентська рада Ужгородського національного університету організовують збори коштів та речей. З них вони закупляють все необхідне і їздять дитячими будинками Закарпаття, роблячи свято для тих, хто того потребує. Так званий “Парад Миколайчиків”. Христина Ігнат, голова профкому, розповідає, що насправді це дуже давня традиція. Адже її започаткував професор факультету суспільних наук Федір Шандор ще в 1994 році. Її зміст в тому, що студенти та просто охочі люди вдягаються Миколайчиками, щоб дарувати в цей день тепло і радість всім навколо. Часто такими групами відвідуються площі різних міст та навіть запалюються святкові новорічні ялинки на площі Театральній. Принаймні так було до повномасштабного вторгнення. Після нього цей етап припинився.
Цьогоріч у зв’язку зі змінами в календарі він відбувається в три етапи. Перший – 7 грудня. Студенти разом з Закарпатським народним хором їздять по різних підприємствах, співають, роздають дітям та всім охочим фрукти та солодощі. Ціль поїздки – збір коштів на ЗСУ. А хор своєю піснею розбавляє колектив і дарує чудовий настрій. Співають як у закладах, по типу відомих “Штефаньо” чи “Лимончелло”, так і на площі Петефі. Таким чином вшановується давня традиція. Як уже було сказано, є два етапи. Другий – 13 грудня. Їздять також різними закладами, роздають солодощі діткам та дорослим, але здебільшого на площах, у садочках, дитбудинках і т.д. Заключний етап буде 17 грудня. Зазвичай його немає, але цьогоріч є, оскільки пройшло рівно 30 років з заснування цієї традиції.
Проте часом не лише діти потребують свята, а й дорослі. Саме тому студенти УжНУ організували похід до військових в лікарню разом із заступником декана з виховної роботи Мартою Демчик. Ми зі студентами вирішили не просто зібрати і передати кошти для наших поранених військових, але самим передати їм подарунки і привітати зі Святом Миколая та Днем ЗСУ – розповідає пані Марта. За її словами до збору коштів, який організувала Студентська рада, долучилися і студенти і викладачі філологічного факультету, а у переддень свят вона з охочими дівчатками вирушили до міської лікарні, де перебувають на лікуванні наші військові. У кожній палаті співали “Ой, хто, хто Миколая любить”, вітали з прийдешніми святами і дарували невеличкі подарунки. Також жінка додає, що – наші хлопці – справжні герої. Вони щирі, мужні, позитивні. Сподіваємося, що змогли подарувати нашим воїнам святковий настрій, передати всю ту любов і повагу , яку ми до них відчуваємо.
Варто сказати, що насправді спілкування з військовими це досить складна справа і потрібно вміти правильно комунікувати та знати, що дарувати. Один із випускників Ужну, військовослужбовець на позивний “Професор”, ділиться декількома порадами для правильного спілкування і подарунків: “
- Головне — не жаліти й не побиватися в розмові (“Ой ви ж бідненькі наші орли” тощо) та не звертати увагу на його поранення чи відсутність певних частин тіла.
- Розмова має бути невимушеною і короткою (адже часто пораненим військовим на реабілітації і так важко), переважно завжди достатньо висловити підтримку та подяку.
- Якщо така людина увійшла з вами в діалог (що стається досить рідко), не перебивайте його, використовуйте техніку активного слухання, особливо добре обдумайте те, що хочете сказати.
Щодо подарунків складно щось сказати. Точно знаю, шо волонтери часто їм передають багато різних речей, тож в цьому все залежить від людини, яка організовує колективні відвідини солдат на реабілітації чи має досвід таких візитів. Проте, все ж уточнити потреби зайвий раз не буде проблемою.”
Марія Ключак, студентка кафедри журналістики